Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Багряний Іван
«Гуляй-поле»

Главная страница / Багряний Іван «Гуляй-поле»




Лежить Гуляй–Поле в крові і в сльозах,
Потоптане, смертю розоране,
В бомбових кратерах і черепах,
В гільзах,
В ожугах,
В м'язах,
В трісках…
І навіть не крячуть ворони —


Жахаються круки, минають здаля, —
Шкіриться жаско, смердить земля.


Смердить і душить фосфором і тротилом,
Паленим м'ясом і динамітом…
І вже не збагнеш тут, де ж було тіло?!
Де були очі?! Де ж тут могили?!
Де матері, а де діти!?


В смерчах землі, в гекатомбах руїн,
В чорних роздзяплених кратерах
Від дітей, від дрібних, тільки пил один…
І не плаче мати, і не тужить дзвін,
І ніхто вже їх не збиратиме.


Не пригорне їх вітер — лиш сажа сама.
Брат брата не знайде, і сестер нема.
І дітям уже матерів не знайти.
І навіть не знати, де ж ставить хрести? —
Піроксиліновий сморід і пил.
Мільйони мерців обійшлись без могил.
Розметані кості згниють без хреста…


Гей, ти ж, Земля моя золота!


Перед ким, перед чим завинила єси?
І яких не кормила ще круків!?
Та і хто не знущався з твоєї краси?!
І яких бракувало ще Юдиних сил,
Щоб і кості дідівські піднесли з могил
Й перемішали
З костями онуків?!


Мовчить Гуляй–Поле, мовчить Гуляй–Поле,
Спалене хтивістю й зрадою Юдиною,
І лежать його діти — лежать соколи…
І ніхто не скаже ніколи–ніколи,
Що й вони, що й вони ж були люди.


Гей, і були люди — горді орли!
Тільки ж прості й не лукаві були.


О ви, що цей келих страшний піднесли,
Чи самі ж ви його пили?!


Не тужить дівчина, не плаче сестра,
І рук не ламає матуся стара, —
Одплакали доста — не чути ніде.
Ні вітер не віє, ні крук не паде.
І пташка тужлива тікає також…


Гей, ти. Земле моя!
За що ж!?


За те, що Ти дика була і плідна,
Ясна, як червона калина,
За те, що Ти сонцю близька і рідна
І мила, як тая дівчина!
За те, що Ти в злиднях росла, а цвіла!
Що Волі вітчизною завжди була.
Грімлива, співливая Земле моя! —


Хто ж розсудить!? Який судія!?


Мовчить Гуляй–Поле, жаске і руде.
А стрілка помалу іде та й іде…


Хай іде. Хай стікає жалоби мить.
Хай жахтить ця земля й мовчить.
Нехай неминучість присуд веде.'
Хай стрілка
Назад  

стр.3

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.3

  Вперед