Хайям Омар
«Рубаї»

I не турбуйсь про те, чого немає.

Не бійсь, як серце я покину без керма:
Воно — як океан, у нього меж нема.
А суфій* — глек вузький, пітьми по вінця повний:
Дай крапельку йому — і вже він без ума!

* Суфій — послідовник суфізму, містично-аскетичного напрямку в мусульманстві.

Як жалко, що весна моя скінчилась
I книга юності навік закрилась!
Та пташечка, що молодістю зветься,
Звідкіль вона взялась? Куди поділась?

Якби мені до рук — скрижалі Долі,
Я розписав би їх по власній волі!
Із світу вигнав би всі смутки, болі,
Чолом небес досяг, не жив би долі!

Твій ворог — небеса коловоротні.
Без друзів ти, всі дні твої самотні.
Будь сам собою, не гадай про завтра,
В минуле не дивись, живи сьогодні!

Минають весни, зими пробігають,
Листочки книги нашої гортають.
Пий, не журись! I

стр.24

Вперед

Наши спонсоры:

стр.24

Вперед

© Мир поэзии 2009—2011

Размещенные на сайте произведения, публикуются их авторами и другими пользователями, на основе общедоступных электронных версиях книг, предназначенных для личного ознакомления.
Если вы заметили незаконно размещенный контент и являетесь его автором, просьба сообщить администрации проекта. В этом случае, подобное произведение, будет заблокировано.

Наши спонсоры:

Обратная связь
Размещение рекламы

Хайям Омар«Рубаї»

стр.24

стр.24

Хайям Омар
«Рубаї»