Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Сковорода Григорій Савич
«Сад божественних пісень»

Главная страница / Сковорода Григорій Савич «Сад божественних пісень»
тишу, спокiй розгорта.
А коли до всього того гpix збороти до кiнця,
Так тодi скажи: якого треба прагнути вiнця?
О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!
В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.
Здрастуй, любий мiй спокою! Ти навiки будеш мiй,
Добре буть менi з тобою: ти для мене, а я твiй.
О дiброво! О свободо! Я в тобi почав мудрiть
I в тo6i, моя природo, шлях свiй хочу закiнчить.




Пісня 13-та



Iз цього: «3iйдiть iз серeдовища їxньoго...». «Iдiть у село, яке перед вами» [131]. «Там повила тебе мати твоя...» [132].




Гей, поля, поля зеленi,
Поля, цвiтом оздоблннi,
Ах, долини, балки,
I могили, й пагорки!
Ах ви, вод потоки чистi!
Береги рiчок травистi!
Ах, кучерi якi у дiбров цих i гайкiв.
Жайворонок мiж полями,
Соловейко мiж садами, -
Той угорi дзвенить, iнший на гiллi свистить.
А коли зiйшла денниця,
То спiва пiд той час птиця.
Музика тут навкруг - у повiтрi шум i pyx.
Тiльки сонце визирає, -
Вiвчар вiвцi виганяє,
На сопiлку свою котить трелi по гаю.
Назад  

стр.45

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.45

  Вперед