| Сад божественних пісень | страница 39 | Мир поэзии
Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Сковорода Григорій Савич
«Сад божественних пісень»

Главная страница / Сковорода Григорій Савич «Сад божественних пісень»
що блює, i до блювотини повертається, i мочиться до стiни, тобто випускає урину, утворюються рiки, бо серце їхнє - це таки урина i вода неджерельна, що вiдрiзняється вiд таких вод: «Роздiлив Бог помiж водою». «Рiки вiд черева його потечуть, води живiї. «Вiдригну серце моє - слово благе». Вся-бо церква, що утверджується на кефi, спiває: «Господь пасе мене...». «На водi спокiйнiй виховає мене». I всi вони є Iраклiї отi: «Лiпший муж довготерпеливий, нiж той, що розорює мiста», тобто той, що має державу над пристрастями. «Сотворив нас Бог нашому царю-iєрею».





151



Буття, II - 2.





152



Псалтир, XCIV - 11. В українському перекладi текст подано трохи iнакше: «До мiсця мого вiдпочинку не ввiйдуть».





153



Давид - цар iзраїльско-iудейський (кiнець XI - бл. 950 р. до н. е.). Давидiв син - тут Iсус Христос; Давидовим сином був Соломон.





161



Буття, IX -13.





162



«Ведро» - значить небесну свiтлiсть i чистоту повiтря; ввiйшли у слав'нську iз еллiнської; у них про свiтлiсть повiтря говориться





171



Щоб не втонуть з фараоном в морi. - Йдеться про біблійну легенду. Єврейский народ виходив iз єгипетського полону, фараон iз вiйськом кинувся слiдом. Море розхилилося й пропустило через себе втiкачiв, а фараона з вiйськом потопило.



Назад  

стр.45

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.45

  Вперед