Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Сковорода Григорій Савич
«Сад божественних пісень»

Главная страница / Сковорода Григорій Савич «Сад божественних пісень»
овечкам свят-святіш,
Скріпить на діло сам він оте,
Здовжить тобі життя так святе.




Пісня 28-ма



Про таємну в нутрі та вічну веселіть боголюбних сердець. Із цих зерен: «Веселість серця - життя чоловіку, а радування мужа - довгоденне». «Коли хто погубить душу свою заради мене, той спасе iї  [281]. «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь cвiт, але душу свою занапастить?» [282].




Возлети на небеса, у версальські хоч ліса [283],
Одягни одежу злотну,
Шапку царськую добротну,
Як у серці нуда, буде тобі біда.
Проживи хоч триста літ, проживи хоч цілий світ,
Що тобі те помагає,
Коли серденько ридає?
Як у сердці нуда, буде смерть i біда.
Хоч всю землю завоюй, над усім хоч зацарюй,
Що тo6i те помагає,
Коли вся душа ридає?
Як у серці нуда, буде підлість, біда.
Так, про місяць знать дарма, є там люди чи нема,
Кинь Коперников! сфери [284],
В серця свого глянь печери!
Глагол у нутрі твоім, веселий будеш з ним.
Бог найкращий астроном i найвищий економ.
Вічная натура [285], мати,
Зайвини не може мати.
Що потрібно тобі, знайдеш лиш
Назад  

стр.45

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.45

  Вперед