КОСТЕНКО ЛІНА
«ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬКИХ»

Драматична поема,

старовинний лейтмотив якої

звучить то тихше, то голосніше,

залежно од вітрів історії

ДІЙОВІ ОСОБИ

Павлюк

Томиленко

Сахно Черняк

І все, і всі,

що їм по дорозі

стрічаються

На місці їде віз, і все з ним розминається —

дерева, люди, обрії, зірки.

На возі двоє спиною до спини, вони сидять,

закуті у кайдани, — Павлюк, молодший,

і старий Томиленко. Козацький гетьман

та його споборник. А третій — руки скручені сирицею —

Сахно Черняк, ще зовсім молодий.

Павлюк

Ми проїжджаєм повз твоє село.

Возів багато, ми в кінці обозу.

Стрибай у рів! До ночі перележиш,

а там і гайда — навпрошки додому.

Сахно Черняк

А ви?

Павлюк

А ми. Ми — в'язні, ми приречені.

У нас із ним дорога вже остання.

Уже десь тешуть дошки для помосту

і ставлять колесо, щоб нас четвертувати.

Томиленко

Ти звідки знаєш? Може, нас повісять,

Або зітнуть. Усе ж таки це легше.

Павлюк

На легшу смерть, даремно, не надійся.

Ми в них на смерть козацьку заробили.

Сахно Черняк

Ну, а хреста ж над нами хоч поставлять?

Павлюк

Чого схотів! Ще добре, як не спалять