КОСТЕНКО ЛІНА
«ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬКИХ»

Сахно Черняк

Е, щоб люди знали!

Он як про тебе і про Сулиму,

як ви Кодак-фортецю зруйнували,

а потім як на страту вас везли,

і як ти чудом жив-здоров лишився,

та й знов на Січ подався Низову, —

от про таке у нас в селі співали!

І люди плакали. Але ж то й сльози інші.

Я по таких сльозах — за шаблю та й до тебе!

А тут... щоб так тікать... щоб аж покинуть брата?!

(Їжачиться порубана тернина. Тріпоче шмат

червоної китайки. Ще далі шмат, і далі, й далі,

й далі...)

І даленіє голос кобзаря

«То середульший брат милосердіє мав,

Терновії віття верхи істинає,

Меншому брату приміту покидає.

А як стали на Муравський шлях виїжджати,

Не стало тернів та байраків рубати,

То він червону китайку із свого жупана видирає,

Меншому брату на прикмету покидає...»

Сахно Черняк

А старший?

Томиленко

Старший пожалів жупана.

Павлюк

Мабуть, в жупані мав себе за пана.

Томиленко

Так і сказав, співається у думі:

«Щоб я своє добро дороге

марно по шляхах розкидав?

Буду я до отця-матері приїжджати,

Будуть мене ближні почитати, поважати,

Будуть проти мене шапки знімати».

А ще сказав падлюка, не повіриш:

«Як будуть батько-мати помирати,

Будем грунта-худобу