КОСТЕНКО ЛІНА
«ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬКИХ»

У нас печуть з квасолею і з маком.

І креплики з капустою. Й коржі.

Томиленко

А диню сушать?

Сахно Черняк

Ні, ти ж степовик.

У нас гриби і яблука сушені.

Томиленко

А галушки, ото ще царська їжа!

У нас гречані, а у вас які?

(Віз їде, проминаючи тополю,

високу й почорнілу на вітрах).

Сахно Черняк

Оцю тополю батько посадили.

Крізь неї небо світиться. Прощай.

Павлюк

Присунься ближче. Я тобі зубами

твої ремінні пута розгризу.

Бо нам із ним додому вже не світить.

А ти, тобі за віщо пропадати?

Ти молодий, ти вдатний до роботи.

У тебе й мати, певно, ще жива.

(І проминає мати край дороги, сумна і чорна, —

теж, як та тополя. Услід їм дивиться і тихо проминав.

Сахно Черняк похнюпився, мовчить).

Павлюк

Якби жонатий, може б, ще й подумав.

(І жінка проминає, прихистивши

до себе двійко діточок руками).

Павлюк

Що?! Ти жонатий? В тебе й діти є?

Ану злізай, щоб я тебе не бачив!

Злізай, кажу!

(У люті, до Томиленка)

Штовхни його, ти ближче.

Бо я його кайданами вперіщу!

(Силкується підняти скуті руки).

Очуняєш — додому