КОСТЕНКО ЛІНА
«ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬКИХ»

«То найменший брат теє зачуває,

Він білим лицем до сирої землі упадає,

Та до своїх братів рідненьких словами промовляє:

— Браття любе, браття миле,

Хоч один же ви милосердіє майте,

Назад коней завертайте,

З піхов шаблі виймайте,

Мені, пішому-пішаниці, з пліч голову здіймайте,

У чистому полі поховайте,

Звіру-птиці на поталу не дайте!»

Сахно Черняк

(вжахнувшись, до Томиленка)

Ну, а вони, невже так і зробили?!

Томиленко

У вас хіба цю думу не співають?

Старечий голос кобзаря

(у сильному пориві вітру)

«То середульший брат теє зачуває

Та до найменшого брата словами промовляє:

— Сього, брате, зроду ніде не чували,

Щоб рідною кров'ю шаблі обмивали!

І рука не воздойметься,

І серце не осмілиться,

І душа гріха до смерті не скупиться!

А старший брат ріднесенький,

Сокіл яснесенький,

Теє зачуває,

Коня свого молодецького нагайкою поганяє,

Од брата меншого, пішого-пішаниці, утікає!»

Сахно Черняк

Невже таке було?

Томиленко

Та начеб не повинно.

Однак співають. То, мабуть, було.

Павлюк

Мабуть, таки було. Бо дума — це не казка.

Хтось бачив, хтось почув, а хтось і думу склав.

Сахно Черняк

І нащо про таке було складати думу?

Павлюк

Щоб люди знали.