КОСТЕНКО ЛІНА
«ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬКИХ»

на сизий попіл в мідному бику.

Мені учора снився Наливайко,

дак він казав, що в пеклі защитають

ці наші муки. Швидше в рай потрапим.

Томиленко (тихо)

Ти не жартуй так. Бачиш, він боїться.

Павлюк

Боїться? Він? Чого ж він учепився?

Кажу: тікай! Ми їдемо, бо мусим.

Бо нас везуть. Нас видали свої.

Легким хотіли коштом відкупитись —

скрутили двох, мовляв, це винуватці.

Ось гетьман наш, а це його поплічник, —

а нам простіть, ми будемо сумирні.

Сахно Черняк

Так це ж не всі. Все військо і не знало.

Та ще й вночі. Це купка тих старшин.

Павлюк

Там купка, там. Вже ціле гнойовище.

І Наливайка ж видали свої.

Такі орли, один орліший іншого.

Лицарство, честь! А дійдеться до діла —

рятує шкуру, видає своїх.

Томиленко

І ти скажи, де є тому коріння?

У чому річ, бо це ж не первина.

Це що, на всіх поділене сумління?

Сахно Черняк

Ні, це на всіх помножена вина.

Павлюк

Чудний ти хлопець. Коли нас в'язали —

чого прибіг? Напився б собі й спав.

Як інші спали. Напились — і спали.

Аж гай шумів, так солодко хропли!

Сахно Черняк

Не всі хропли. Шість тисяч було вбито.

Шість тисяч спали