Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Антонович Богдан-Iгор
«Сборник поэзии»

Главная страница / Антонович Богдан-Iгор «Сборник поэзии»
зоря, застрягла біла куля.




Грудень 1934






СМЕРТЬ ГЕТЕ





Відчини, мій Фрідріху, вікно,


хай погляну на широкий світ.


Бачу чорне незбагненне дно,


а над ним золототканну сіть.


Привиди кружляють наді мною,


постаті, що їх колись творив.


Прилітають з правдою сумною,


що останній буде цей мій зрив.


Березневе запашне повітря,


навкруги весни передчуття.


А для мене гострить срібне вістря


смерть і скоро перетне життя.


Вийди на хвилину, Екермане,


на момент лиши мене самого,


хай душа із вічністю зістане,


щоб полагодити справи з богом.


Чую призов із землі, від споду,


чую подих вічності глибокий,


чую з-за вікна холодний подув,


льодові, скляні, драпіжні кроки.


Вже приходить срібна смерть до мене,


вже стає навшпиньки за дверми.


Серце з жаху стукає шалене:


що є там? Навіщо світ німий?


Друже мій, навіщо ти мовчиш?


Парка нитку розірве прожогом.


Вже не потішай мене, залиш!


Хочу поладнати справи з богом.


Все моє життя – одне змагання


за найвищу, повну досконалість.


Фавста мрія та мета остання:


в “панта рей” знайти єдину сталість.


Все моє життя – одне змагання


за гармонію людини й бога.


в осені мого життя й зарання


я все чув, що людська правда вбога.


Кожний день для мене був щаблем


до нових, до невідомих тайн.


Назад  

стр.42

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.42

  Вперед