Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Антонович Богдан-Iгор
«Сборник поэзии»

Главная страница / Антонович Богдан-Iгор «Сборник поэзии»

ВІЩИЙ ДУБ





Сніг зеленіє в світлі ночі,


сніг блакитніє в світлі дня.


Цей дуб – то дерево пророче,


корява ліра з його пня.


Сніг попеліє в сірий вечір,


щоранку у вогнях цвіте.


Із рани сонця кровотечі


б’ють в царство снігу золоте.


Лиш дуб один крізь біле море,


дельфін рослинний, вдаль пливе


і лірою сніг-саван поре,


віщуючи життя живе.






ВЕРБЕЛЬ





Ось бубон ранку – кругле сонце


до маршу будить вояків.


Лопочуть верблі по казармах,


весна тріпочеться, мов спів,


весна тріпочеться, мов птах,


у клітці сірих коридорів,


і день накреслює свій шлях


на мапі неба.


Гаснуть зорі,


мов очі втомлених коханок.


Ось кленів ряд в стобарвній зливі.


Весни пожежа підпалила ранок -


і знову день окрилений,


і знову день п’янливий.


Вітри на кленах грають,


мов на мідних трубах,


вітри світанку сурмачі.


Дівчатам млосно, болісно і любо,


в обіймах мліють, ячучи.


Пробудяться, розкриють тьмяні очі,


почувши верблі, верблі вояків.


Це верблі весняні, це верблі у маршрут,


та серце схвилював цей спів,


нагадуючи верблі смерті.


Слова коханців юних і палких,


слова, мов гроші, пристрастю протерті,


німіють.


Все ж таки


життя кипучого нікому не зв’язати!


І кидає весна

Назад  

стр.42

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.42

  Вперед