Антонович Богдан-Iгор
«Сборник поэзии»

Богдан-¶гор Антонич

Богдан-¶гор Антонич (1909-1937) нарадився 5 жовтня 1909р. на Лемквщин в родин сльського священика Василя Кота, котрий незадовго до народження дитини змнив прзвище на Антонин.

У 1914 р. родина Антоничв перебралася до Вдня, де з гркою бдою перебула чотири роки. У 1919р. Богдан з мамою (батька заарештувала польська влада) перехали на Пряшвщину до материного брата, якого невдовз режим Плсудського скарав на смерть за домагання прав для галицько Лемквщини.

Украна в цей час переживала сторичний момент. На початку 1919 р. Об'дналися дв молод держави: УHР (Укранська Народна Республка)  ЗУНР (Захдно-Укранська Народна Республка). ¶ хоча  полтична доля одразу ж зависла на волоску, цей короткий спалах незалежност перейшов у вимр культури. [Галичаниk у Польщ, [схднякиk усклад] УРСР, [закарпатцk в Чех почували себе (з певною мрою деалзму) частинками велико Украни, яко ще нема на жоднй карт свту, але яка неодмнно буде. На перод такого нацонального ентузазму припали шкльн роки Богдана-¶горя.

Труднощ вйни вдбилися на здоров' хлопця. Вн часто  тяжко слабував. Тому спершу йому найняли приватну домашню вчительку, а в 11 рокв вддали до Сяноцько гмназ. Саме в цй динй на всю Лемквщину польськй гмназ (укранських тод там взагал не було) дв години на тиждень вдводили укранськй мов, основний наголос за всм рокв навчання робили на грецьку та латину.

У 1923-25 pp. Б.-¶. Антонич почав писати твори. Два останн роки навчання в гмназ його вчителем був Лев Гец, згодом вдомий укранський художник. Гец осучаснив смаки Антонина, й мав на учня великий вплив. Навчаючись в унверситет та по його закнченн, Богдан-¶гор надсилав учителев сво книжки, як той оцнював дуже високо, сприймаючи х [з нестримним захопленнямk. Антонич-гмназист захоплювався музикою, непогано грав на скрипц, котру потм згадував у вршах як [музичне деревоk. Виступав на шкльних концертах  навть компонував мелод. Також малював  серйозно цкавився образотворчим мистецтвом.

У 1928р. Б. ¶. Антонич закнчив гмназю  записався на гумантарний факультет Льввського унверситету (спецальнсть слов'янська флологя);

З 1931 р. почав друкуватися в перодиц. Саме тод в бблотец журналу [Дажбогk заявилася його перша збрка [Привтання життяk.

У 1933р., закнчивши студ в унверситет з дипломом магстра флософ, Антонич став вльним лтератором. Вд 1934р. Б.-Г. Антонич активно друкуться в захдноукранських часописах [Вогнk, [Дзвониk, [Назустрчk, [Миk. Тод ж заходами Богдана Кравцва вн видав збрку [Три перстенk, за яку отримав лтературну премю Товариства укранських письменникв  журналств м. ¶вана Франка. За неповних чотири роки письменник готу до друку чотири книги поезй, працю над малою прозою, пише роман  лбрето до опери, пробу себе у рол мистецтвознавця. У 193б р. виходить найбльша прижиттва збрка Б-¶. Антонича [Книга Леваk.

Видужування псля операц у Г937р. ускладнилося запаленням легенв. Слабе серце не витримало. 6 липня Богдан-¶гор Антонич помер. Поховано поета на Янвському цвинтар у Львов.

Збрки [Зелена вангеляk та [Ротацk вийшли у 1938р. посмертно.

[Зелена вангеляk це книга природи [Ротацk книга мста й цивлзац, а [Велика гармоняk книга ври. Антонич цкавиться колективною пам'яттю й уявою праслов'ян. Префкс пра- багато важить у його свтогляд. Поета манить глибина вкв  далек поколння. Час тут розгортаться у дв фгури лн  кола. Лнйний час ряд безперервних подй, життя вд народження до смерт. Коловий час це час вчних повернень  перевтлень. Добрий приклад такого розумння часу да календарна обрядовсть у фольклор), що нби поверта нас певного дня до тих самих, щороку повторюваних ритуалв: щедрувань, колядувань, накликання весни, утоплення Марени в купальськй вод. ¶дея про безсмертя як безконечну мандрвку душ (вдоме з давньондйсько флософ переконання, що душа народжуться вдруге, залежно вд свого попереднього життя, у людин, тварин чи рослин) захоплювала поета.

Творчсть Антонича спорднена з фольклором, вн розлого покликався у власних вршах на християнську мфологю, пов'язану з старозавтними переказами, канончними вангелями  навть апокрифами. (Особливо прикметною тут вигляда [Книга Леваk, де поет вдаться до мфв про походження стихй, свтил, земл всього сущого). В останнх двох збрках [Зелена вангеляk та [Ротацk Антонич да лричн переспви початкв снування: [Перша глава Бблk, [Мфk, а також картини апокалпсису: [Кнець свтуk, [Сурми останнього дняk. Майбутню загибель цивлзац вн бачить як момент вчного ланцюга творень  нищень.

Крм того, Богдан-¶гор Антонич використовував мотиви античност (гипетсько, ¶ндйсько, грецько) й погансько мфолог слов'ян про великий колообг життя у Всесвт. Вн понад усе цкавився так званими дописемними культурами. Його наснажувала думка про творення новтнх мфв, що народжуються на наших очах. Вн не вважав х менш справжнми, нж прадавн. Навпаки. Писати врш це вже означало для нього займатися мфотворенням.

Поет мря час не мсяцями чи роками, а столттями. Шукаючи затерт слди минулих народв  завмерлих культур, вн бачить себе досторичною людиною, з правку пов'язаною з свом мсцем пд сонцем, з свою землею:

В Антонича нколи не знайдете зверхнього погляду людини як царя природи, навпаки, вн щоразу пдкреслю, наскльки рвними й наскльки схожими виявляються жив стоти, зврята, люди та рослини перед стихю, молить Бога берегти в завю [ людськ,  звряч кублаk. Недарма ж основою основ серед образв Антоничево поез став образ земл як стих.

Б.-¶. Антонич  автором шести книг поез. Крм [Привтання життяk (1931), вн встиг видати [Три перстенk (1934), [Книгу Леваk (1936)  впорядкувати ще три [Зелена вангеляk, [Ротацk та [Велика гармоняk. Поет укладав сво збрки з надзвичайно тонким вдчуттям композиц. Вн не працював за принципом [що написав те й видавk. Три останн збрки готував упродовж чотирьох рокв, помалу вибудовуючи задум  заповнюючи його формою.

Критики все ще до кнця не визнали важливсть Антонича в розвитку укрансько поез. Вони продовжують вагатися стосовно його точно позиц у спектр укрансько лтератури XX сторччя. Хоча сам Антонич спввдносив свою поезю з авангардом, вн писав  радше у загальному русл сучасно йому поез, нж у якйсь конкретнй поетиц. Всупереч окремим школам  лтературним рухам, вн говорив про [авангардний пдхдk з постйним пошуком нових, бльш вдповдних засобв вираження, постйним творенням, постйним розвитком пзнавально сили мистецтва.

У [Привтанн життяk вн починав як романтичний бунтвник, тод звернувся до мрй  спогадв дитинства у [Трьох перстеняхk , врешт, наново вдкрив себе у рол мфотворця, чию манеру письма можна би описати як щось на меж символзму й авангарду, але що нелегко визначити з точки зору критики. Антоничева здатнсть вживати рзн способи вираження й рзн перспективи огляду дйсност, його вдкритсть до багатоголосся  багатоманття виявля його вру в те, що найкращий спосб розпзнати  схопити днсть всього сущого це вдтворити суперечност, притаманн земному свтов в час й простор. Проте у вищй позасвтнй дйсност [за зореюk (збрки [Книга Леваk та [Зелена вангеляk) ц суперечност подолано й представлено як частини дност, вчно цлост, що  нтутивно вдчува митець. У самому осерд Антоничево естетики перебува позасвтня краса, з якою спорднена краса земна,  яка, в його розумнн, творить [велику гармонюk абсолютну стину.

Проблема стини надихала Антоничевий пошук праслова [правдивого словаk; вн подляв переконання модернств, що первсн слова знаходились бля витокв часу, а тому поднують сучаснсть з втраченим Рам непдробно гармон взамин людини  природи. Антонич вважав, що тльки мистецтво спроможне надати довершеност жахливому досвдов життя. Антонич подляв символстську тугу за вищим свтом, особливост уяви й специфчну музичнсть врша; з авангардом його пов'язували пошана до поетичного ремесла, позиця нерухомого спостергача, парафраз  ретельна робота з словом. Таким чином вн досягнув у поез спвпрац рацонального та ррацонального начал. Антоничева повна спадщина виявля цю поетичну хорду мж пророчим виднням  конструюванням.

Велика самоцннсть спадщини Антонича, а також те, як вн поднав де авангарду  мфопоетики, робить його центральною постаттю в укранськй поез XX ст.

ОСНОВН¶ ТВОРИ:

Збрки [Привтання життяk, [Три перстенk, [Книга Леваk, [Зелена вангеляk, [Ротацk та [Велика гармоняk.