Франко Iван Якович
«"З ВЕРШИН І НИЗИН" (1887)»

Мир-зіллям маєний,

Стелися круг мене

В далекую даль!

Пречудний спокою,

Витай надо мною.

Святою рукою

Прогонюй мій жаль!

Як сонечко сяє!

Як вільно гуляє

По вільному краї

Мій погляд кругом!

Луги за ланами,

Село між садами

І мир між хатками,

Спокй над селом.

А люди щасливі,

Брати мов зичливі,

На прадідній ниві

Працюють поспів…

І пісня лунає

Від краю до краю:

Тут пана немає,

Немає й рабів!

О краю мій, світе!

Щоб раз тебе вздріти,

Я рад був терпіти

Весь вік у ярмі.

А днесь тя щоднини

З утіхов дитини

Видаю, єдиний,

У снах, у тюрмі.

14 марта 1880

Нічні думи

Ночі безмірнії, ночі безсоннії,

Горе моє!

Мозок наляжуть думки невгамовнії,

В серці грижа, мов павук той, полоннії

Сіті снує.

Виром невпинним бажання сердечнії

Рвуться, летять -

Вічно невтишені і безконечнії…

Мов на свої мене крила безпечнії

Схопить хотять.

Де ви так рветесь, куди ви літаєте,

Думи-орли?

В гості до зірки ви, чень, не бажаєте?

К земним зіркам же ви й стежки не знаєте

Тут по земли.

О моя ясна, блискуча зірничко,

Де ти живеш?

Чи за життя ще я вздрю твоє личко?

Чи аж по