Франко Iван Якович
«"З ВЕРШИН І НИЗИН" (1887)»

Всім давши зверхні вигляди свободи,

Щоб одні одних гризли і душили.

І хоч всі дружно рвуться з твого круга,

Та в різні боки шарпають друг друга.

Сей колот - джерело твоєї сили.

4 окт [ября] 1889

Сидів в шинку і пив горівку,

Бо коло серця щось пекло.

Згадав про діти, хору жінку,

Згадав про щастя, що втекло…

Згадав, як був господар він,

Як шанували го сусіди,

Всяк віддавав йому поклін

І слово добреє завсіди.

А далі… далі не хотів

І згадувать!.. Настало лихо!

Чому мовчати він не вмів,

Коли казали бути тихо?

Коли громаду кривдив пан,

Чому він мусив впоминатись,

Хоч не його зорали лан,

З панами права добиватись?

І не добивсь з панами права,

Ще й сам від них біди назнавсь:

Громадськая пропала справа,

Він сам до крихти зруйнувавсь.

Худоба, хата, поле й сад

Пішли на кошти судовії,

В широкий світ, неначе в ад,

Його з сім'єю без надії,

Без хліба пхнули. Жінка мре

Із голоду на переднівку,

У наймах діти… Тато де?

Сидить в шинку і п'є горівку.

1881