Франко Iван Якович
«"З ВЕРШИН І НИЗИН" (1887)»

Гуляють і золотом сяють вони.

Ті сни свої черви складали в системи

З заключенням: так є найліпше, як є;

Читали промови, співали поеми

Про гарне, щасливе в болоті життє.

Втім люди той пень відвалили й поперли,

І дійснеє сонце вказалось з-за мли;

На сонце те глипнули черви й померли

І, мручи, убійчеє світло кляли.

1882

Всюди нівечиться правда,

Всюди панує брехня,

В ваших лиш сердцях, о браття,

Най не постане вона!

Там ви для правди святої

Сильний збудуйте опліт,

Там ви огонь невгасимий

Чесної думки паліть!

Твердша від сталі твердої,

Сто раз тривкіша, ніж мур, -

Щирих, м'яких серць твердиня

Супроти громів і бур.

Там з поколінь в покоління

Правда простоїть ціла,

Поки не зломиться лютий

Вал лицемірства і зла.

І, мов те древо зимою,

Зверху безлисте, мертве,

В бурі, морози пускає

Вічно коріння нове, -

І, мов нора та підземна

Триска ключем з-під скали, -

Трисне з-під зла й пересудів

Правда жива на земли!

6 апр[еля] 1880

Супокій - святеє діло

В супокійнії часи,

Та сли в час війни та бою

Ти зовеш до супокою -