Франко Iван Якович
«"З ВЕРШИН І НИЗИН" (1887)»

Послухай, сину, що премудрість каже:

Коли два стільці маєш до вибору -

Тут користь власну, тут святу лояльність, -

То на обох старайся разом сісти.

І будь неначе те теля покірне,

Що ссе дві мамі за свою покору.

Та ще мудрішим можеш показатись,

Коли стілець лояльності поставиш

На користі стілець і аж наверха

Сам сядеш, вищий понад тих нездарів,

Що на самих худих лояльних стільцях

Сидять, худі, мов сім корів з Єгипту.

Амінь, амінь, кажу тобі, мій сину,

Що не худі товстих з'їдять корови,

Але товсті худих з'їдять з кістками

І не подохнуть, тільки потовстіють.

1881

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що плугом святу землю оре?

Святую землю в банку заставляє,

В довги впадає, як в бездонне море,

І поти б'ється, аж остання рація

На нього спаде - грунту ліцитація -

І поки в найми не пошкандибає, -

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що вірно цісареві служить,

В касарні нишком рід свій споминає,

Зітхає нишком, і клене, і тужить,

Махає "гвером", в "гліді" машерує,

На варті мерзне, в "шпангах" креперує,

В "ібунках" пріє, "комісняк" снідає, -

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має?