Франко Iван Якович
«"З ВЕРШИН І НИЗИН" (1887)»

Дев'ять ще годин кричав ти,

Як та штольня завалилась,

Де, нещасний, працював ти, -

Дев'ять ще годин конав ти.

А юрба їх там тіснилась,

Слухаючи крику твого,

Та рука й одна не ймилась,

До рятунку не стулилась.

Дев'ять ще годин страшного

Конання - чи не замного

Горя випало для того,

Хто за весь свій вік не взнав

Дев'яти годин розкішних,

Дев'яти новин потішних,

В вічній нужді, сльозах вічних

Весь свій вік не жив - конав?..

1881

1 Так звався робітник з Нагуєвич, котрий в Бориславі погиб, працюючи в штольні. Штольня, лихо збудована, завалилася всередині, так що засипаний в глухому кінці робітник мав ще довкола себе трохи вільного місця. Дев'ять годин чутит було відтам крик нещасного, і дев'ять годин слухали того крику надзорці й робітники, не пробуючи навіть приложити рук до рятунку.

"Мамо! мамо! - кличе Йван,

Хлопчик, може, шести літ. -

Подивіться, подивіть,

Маю дзіньо, галаган!"

"Де ж ти, синку, теє взяв?

Чом ти, синку, так дрижиш?

Боже, босий десь бував,

Босий по снігу біжиш!"

"То мені паничик дав…

Я з ним бігав по снігах:

Я босоніж, а він мав

Черевички на ногах.

"Як мя зловиш, дзіньо дам!" -

Так він мовив та й побіг.

Я… дігнав його…