КОСТЕНКО ЛІНА
«СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

і звідусіль на нього щось чигає.

А на гречині макова сорочка,

ще й чорний пояс, срібна оторочка.

Одна дріада, як сорочку прала,

того гречина на три тижні вкрала.

Були йому ще й гірші придибунки —

вовки, гієни, бійки і грабунки.

Було таке, що й згадувати страшно,

бо там у небі зоряно і пташно,

й кусаються, як люті упирі,

ще кіммерійські комарі.

Він також падав жертвою опінії,

що він лазутчик декотрих земель.

За ним в степах погналися Еринії,

натіпали із нього конопель.

Вже він вважав грекиню удовою,

волосся стало стовбула —

цариця з гострою бровою

на нього оком повела.

А вартові оружні, здоровецькі,

щось говорили не по-грецькі.

Ну, він, ту мову не вивчавши в книгах,

і так, і сяк пояснював на мигах.

Але його там вислухали сухо.

Просив, благав — ніхто не довіря.

Аж раптом хтось сказав там щось на вухо

опікуну маленького царя.

Маленький цар підняв свої клейноди.

І грека відпустили без ушкоди.

Грек уклонився, дякуючи гречно.

Сказав, що в жертву принесе бика.

А ще сказав, що хтів би доконечно

узнать ім’я свого рятівника.

Той усміхнувся і сказав ласкаво,