КОСТЕНКО ЛІНА
«СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

І в Борисфен задумливо впадає

якась не знана грекові ріка.

І сивий жрець сказав їм, як із неба:

— Гей, добрі люди, а чого вам треба?

Вклонились греки звичаям тутешнім.

Спитали греки, що це за ріка.

І сивий жрець вклонився низько теж їм,

хоча дивився дуже звисока.

Відтак велично показав їм костуром —

там далі місто, й люди не скупі.

Сказав, що обрій — це усмішка простору

і що ім’я цій річечці — Супій.

Тоді вона була ще судноплавна.

Туди якраз кораблик завертав.

І під вітрилом схожий хтось на Фавна,

моргнувши оком, греків привітав.

І грек сказав, подумавши, невдовзі,

посмикавши борідку чепурну:

— Ви там торгуйте на великім торзі,

а я, мабуть, в цю річку заверну!

Йому ж його супутники махали,

не завертати в річечку прохали:

— Куди пливеш, не спокушав би долі!

Хто зна, яке тут царство межове?

А там же біля торгу на Подолі

знайомий грек із Хіосу живе!

Там зброю вміють у руках тримати.

Живуть на схилах, люди з ремеслом.

А тут з кущів як вискочать сармати, —

чим будеш одбиватися, веслом?

А він сказав: — Цвіте торгівля, поки

проворні греки шастають в протоки!

Та я вернусь, вернусь небезпремінно.