КОСТЕНКО ЛІНА
«СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

на ювеліра в Ольвії учивсь.

Там розглядали різні візерунки.

Ливарні форми. Золото. Емаль.

А він сидів, якраз робив малюнки —

ягнят і птиць на царську пектораль.

Подарував їм для жінок прикраси.

В ткача купили виробів лляних.

Пішли угору. Кам’янські тераси

були не гірш, як в Ольвії у них.

Хороми царські зблизька роздивились.

Цікавий грек у браму заглядав.

Маленький цар уже, напевно, виріс.

Тепер, мабуть би, грека й не згадав.

Похвастав грек, що він з царем стрічався.

І як за нього Геродот ручався.

Такий тоді малесенький був скіф —

тепер могутній цар Аріапіф.

Шкода, що скіфи з царської обслуги

взяли ворота на залізні шпуги.

А то б він, грек, бо він такий, — як схоче,

то він і в гості до царя заскоче!

Заночували в дядька в таборищі

на молодому сіні на горищі.

Напівмандрівний і напівосілий,

уже й якусь маєтність запосілий,

він мав овець і поле сочевиці

неподалік від царської столиці.

Почастував їх гойно, хоч і просто,

завдавши тим жоні переполох, —

лемішка із облущеного проса,

із часником колочений горох.

Почавши тут, продовжили у свахи

з ужитком пирогів, рибця і саламахи.

Якісь прегарні скіфські молодиці