Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

КОСТЕНКО ЛІНА
«СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

Главная страница / КОСТЕНКО ЛІНА «СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

А мо’, яка ще бісова личина


стрілою в серце влучила гречина.




Про це не скаже ні Супій, ні Лета,


бо підняли із торфу вже скелета.




Ну, от нарешті і знайшли гречина.


А хто ж йому ворота вже одчине?




Уже й нема кому за ним ридати.


Уже пройшли й сармати, й Мітрідати.


Уже й самої Ольвії нема,


лише розкопки дивляться в лиман…




І де той храм, і де тепер сади ті,


п’янкі алеї з мирту й мушмули,


коли вони богині Афродиті


троянди, мак і яблука несли?




І де тепер ті дворики ольвійські,


жінки в сандалях, і тварини свійські,


і голуби, од спеки ледь живі,


що п’ють з покрівель краплі дощові?




Де все, де всі, архонти і поети?


Де шум доріг і затишок осель?


Де на скрижалях вибиті декрети


і висічена в скелях цитадель?!




Ні сліду. Прах. Не вічна й піраміда.


Лиш пам’ять, пам’ять мармуру й трави


безсмертна, як ольвійська Артеміда,


котра біжить уже без голови…




О, древнє місто чорноморських трас!


Немає моря глибшого, ніж Час.




Все квапимось із "ніколи" в "ніколи".


Для грека час не мчався. Навпаки.


Час був циклічний. Він ішов по колу


і повертався знов через віки.




Грек слухав море. Він не був юрбою.


Назад  

стр.47

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.47

  Вперед