КОСТЕНКО ЛІНА
«СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

У цій же річці чаплі по коліно.

Хіба ж такі в житті я бачив русла?

А тут ця річка травами загусла.

Пливе гречин, весельцем попихається.

А водяник у вуса посміхається.

Хіба ж йому, гомерівському греку,

не подолати подорож далеку?

Та він же грек, його ріка не зморить.

У нього кров солона як на трьох —

від предків тих, що наковтались моря

усіх адріатичних катастроф.

Та він же грек із Греції, в котрої

справіку мандри, як ідея фікс!

Та і річки ж там більші від Супою —

наприклад, Лета і, наприклад, Стікс.

Ріка Супій, супоєна річками,

в ліси й ліси все більше поверта.

І ряску з водяними повучками

при березі плотвичка хилита.

Ріка, звичайно, не Егейське море,

котре походить, звісно, від "еге".

Пливе гречин. Пряде ще друга Мойра,

і нить міцна, і прядиво туге.

Якби фортуна не була сліпою,

хіба б лежав той грек на дні Супою?

Та він би, грек, умер би дідуганом,

за ним би плакав весь купецький рід.

Лежав би грек під Зевсовим курганом

в некрополі ольвійському як слід.

Носили б квіти правнуки дбайливі,

покоївся б у склепі його прах.

Увесь в різьбленні з дикої оливи

самшитовий стояв би саркофаг.

Були