КОСТЕНКО ЛІНА
«СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

не знав би грек посмертної гіркоти.

А то лежить — йому посеред річечки

латаття жовте ставить довгі свічечки.

А скільки вже проплавало гусей

там, де втонув злощасний Одіссей!

Над ним у небі світяться Плеяди.

Над ним не плачуть німфи і наяди.

Над ним пливла плотва і красноперка.

А підняли гречина лиш теперка.

І хоч би хто у світі здогадався,

як тут гречин з човном перекидався!

Але ж таки була якась причина,

що ні човна не стало, ні гречина.

Раптова буря? Вітер супротивний?

Так він же грек, а це народ спортивний.

Він, може, змалку марафони бігав,

траву на стадіоні толочив.

Він, може, навіть на Істмійських іграх

вінок із сельдерею получив!

От тільки жаль, ніякий же дослідник

вже не встановить, хто він, ім’ярек.

"Щасливе місто" — Ольвія — дослівно,

а він її щасливий грек.

Везе товар підвищеного попиту

негоциант з ольвійських передмість,

ще диригентам не завдавши клопоту,

як гість Варязький чи Індійський гість.

Та час іде, і все само собою.

Одна-дві ери тільки інтервал.

Шматок човна, добутий із Супою,

колись потрапить у музейний зал.

Афіна гляне тьмяними очима —

куди ж причалив цей Ольвійський