Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

КОСТЕНКО ЛІНА
«СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

Главная страница / КОСТЕНКО ЛІНА «СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

гукнеш — почують через сотню років.




Аж ось ліси розвиднились потрошку.


Рибальська сіть і кладка в одну дошку.




Плюскоче хвилька тепла і жива,


на камінці пісочок намива.




А онде й шлях, а трохи вище


людська селитьба, городище.




Там вежі, башти і димки веселі, —


ну, як звичайно з людської оселі.




І той кораблик, що прибув знедавна.


Лише чомусь нема на ньому Фавна.




Причалив грек та й став у грецьку позу:


— Ну, налітайте, скіфи, до привозу!




Але стояли сосни на узвишші.


І лиш сюрчали коники у тиші.




Хто тут живе, гелони чи будини?


Чому немає жодної людини?




Шурхоче сіно. Каркає ворона,


священна птиця бога Аполлона.




Та ще, можливо, кіммерійський крук


сіда коню буланому на круп.




І на тому кораблику вітрило,


мабуть, когось убитого накрило.




А ті димки отам над городищем —


то не з осельь, то вже над попелищем…




Здригнувся грек, змінивши грецьку позу:


— Ніхто не жде тут грецького привозу.




Отак звертати в річку невідому.


Пора, мабуть, вертатися додому!




То, може, там, коли він розвернувся, —


став на корму з весельцем і схитнувся.




Назад  

стр.47

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.47

  Вперед