Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

КОСТЕНКО ЛІНА
«СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

Главная страница / КОСТЕНКО ЛІНА «СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»
місяцем і князем.


У них дівчина сходить, як зоря.


Шанують предків. А зберуться разом —


у них тут пам’ять замість вівтаря.




Згадають рід до сьомого коліна.


В них Рід як бог, у нього сонця лик.


Вони з вогню, у них душа нетлінна.


У них і серп — як місяць молодик.




У них зірчаті пряники жертовні.


Вони без маку не спечуть коржа.


Тут і діжа в них, наче місяць вповні.


У них і місяць сходить, як діжа.




Їм їхній бог біди не заподіє.


Богинь нема сварливих і гризьких.


Бо тут боги — як втілення надії,


а на Олімпі — пристрастей людських.




Не зразу греки стали толерантні.


Скіфиня теж хапала рогача.


Вони хотіли тут своїх гарантій


і навіть вимагали товмача.




Коли ж вона внесла у друшляку


лунарний символ — ліплені вареники,


то греки також прийняли цей культ


і стали вже навік його зволенники.




Спочатку греків трохи в сон хилило.


Здорожились, вже й ніч була глуха.


Та не такий тут бог Семиярило —


він хоч кого від сну розкутурха.




Були до ранку в тому селищі


великі ігри, танці і веселощі.




Пили меди, зрубали чорноклена,


втопили смерть, що звалася Марена.




В цьому краю Дажбога і Перуна


таки той грек не втримався, кутнув.


Назад  

стр.47

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.47

  Вперед