Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

КОСТЕНКО ЛІНА
«СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

Главная страница / КОСТЕНКО ЛІНА «СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»
саду


заморські птиці ара й какаду.




Внизу лиман лежав у очереті,


бичків було в лимані без числа.


Але доріжка, мощена череп’ям,


уже й зеленим мохом поросла…




А на крайсвіту, в невідомій точці,


пливе гречин у маковій сорочці.




Пливе й пливе на північ із примор’я.


Чоло смагляве вітер холодить.


Пливе й не знає, що вже третя Мойра


із ножицями жде його, сидить.




А навкруги — природа первозданна.


І люди щедрі й добрі, як вона.


Все їм дала богиня їхня Дана.


Живе народ. Кочують племена.




От якось греки їхали підвечір.


Аж гульк — село, чимало щось дворів.


І держать небо на кремезних плечах


старі Атланти дужих яворів.




Втомились греки веслами махати.


Зайшли у двір. Віконце золоте.


А тут якраз жіноцтво біля хати


вінки купальські, сидячи, плете.




Ну, грекам що? Зайшли, пожартували.


Ну, грекам що? По чарці налили.


Та так ото співали і співали,


і греків теж у пісню заплели.




Було столів велике застеляння.


Були землі всещедрої плоди.


Бог літного сонцестояння


тоді брав шлюб з богинею води.




Не визнають тут Зевса і Паллади.


Тут сповідають люди на Дніпрі


високий культ астральної тріади —


культ Місяця, культ Сонця, культ Зорі.




Звуть молодого

Назад  

стр.47

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.47

  Вперед