КОСТЕНКО ЛІНА
«СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

Якби йому кіфара семиструнна,

то він би і вакхічне щось утнув!

Вогонь купальський розвели на вигоні.

Було там крику, сміху і забав.

Сандалії поспалювать невигідно,

то він роззувся босий і стрибав.

Крізь той вогонь проводили худобу.

І не стирали попіл з підошов.

Хто мав яку жалобу чи хворобу,

крізь всеочисне полум’я пройшов.

Вогонь святий. Співали півні треті.

Під ранок там робилося таке!

Там парубки на бриючому злеті

ішли, штаньми палаючи, в піке!

Дівчата верещали, огинались.

Мабуть, хотіли, щоб за ними гнались.

Вогонь жахтів, угору як сахнувся!

Один дідок там ледь не розчахнувся.

Стрибали всі. І, обсмаливши п’яти,

грек розігнався, щоб стрибнути вп’яте.

Але спинився, підвернувши ногу.

А скоросвіт і рушили в дорогу.

Дівчата й хлопці греків проводжали.

Богів прихильних грекам побажали.

Дали в дорогу різних почастунків,

лящів, тарані і місцевих трунків.

Дід врізав меду забоцень. Бабуні

вдягли на греків по вінку цибулі.

На віддарунок греки всім потрошку —

тій амулетик, тій боспорську брошку.

Тій гребінець із дерева кедрового,

тій скарабея темно-лазурового.

Браслет з пружинки. Пригорщу кулонів

із клешнів краба й кримських халцедонів.

Міцного квасу випили по дзбану.

З вогнів купальських ще курився дим.

Був ранок — як хітон із тиші і туману