КОСТЕНКО ЛІНА
«СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

і на прикрасах вирізьблені драми —

це панорами скіфського життя,

увічнені по золоту майстрами.

Мистецтво те було не в сповиточку.

Грифони вже ту лань не заклюють.

Два скіфи шиють золоту сорочку.

Два скіфи з чаші золотої п’ють.

Картина, прямо скажем, феєрична.

Могили древні — Химина й Товста.

Тут десь урвалась пам’ять історична.

Зате вона навіки золота.

І поки жінка з-під долоні зиркала,

траплялось греку як не те, то те, —

Історія дивилася в два дзеркала —

античне грецьке й скіфське золоте.

Хто ж був майстрами скіфської епохи?

Хто їх створив, ті золоті скарби

з курганів Чортомлика і Солохи,

Чмиревої могили й Куль-Оби?

Хоч думка є, що твори ці античні, —

чи густо в греків схожого лиття?

Чому такі там скіфи автентичні?

Який це грек так знав би їх життя?

Чи грек ходив їх малювать з натури?

Жив у степах, набравшися халеп?

Такий шедевр не створиш за два тури,

тут треба знати змалечку той степ.

Якщо були у скіфів полководці,

і Анахарс, брат Савлія, мудрець, —

то що, у скіфів не знайшлося хлопців,

котрі могли в руці держать різець?

Чи не було металів благородних?

Сюжетів бракувало корінних?

Недавно дядько в себе на городі