КОСТЕНКО ЛІНА
«Сніг у Флоренції»

Якщо й ходжу, — це тільки місяць вповні

мене веде на віжках золотих!

Перший монах

А як тебе над річкою зловили,

ти вже хотів стрибати до човна.

На тому боці всі собаки вили, —

он, сходить вже

(показує на місячне півколо), —

це теж його вина?

Брат Домінік

Ні, mea culpa, це моя провина.

Коли зі мною коїться таке,

з водою миска ставитись повинна

мені в ногах у келії.

Другий монах

Яке!

І що тоді?

Брат Домінік

А я, не мавши тари,

в холодну воду не вступивши в сні,

ото добіг до самої Луари

і вже аж там прокинувся в човні!

Другий монах

То з тебе ж треба виганяти біса,

щоб ти отак не бігав по ночах!

Чортик

(зі сховку раптом визирнувши, хитро)

Якщо мене і виженуть, не бійся, —

На тому боці ждатиму в корчах.

Монахи наполохано сахнулись. З них другий нестатечно дременув.

А перший, зберігаючи поставу, усе ж таки заквапився іти.

Брат Домінік, поштиво склавши руки, прислухався, і віддалився теж.

Сузір’я