КОСТЕНКО ЛІНА
«Сніг у Флоренції»

Прекрасна жінка

(тихо підійшла, поцілувала у чоло Старого)

Це ти, Джованні? Плащ твій не ліловий.

Лице твоє спустошене й сумне.

Старий

Облиш мене. Твій дотик мармуровий

уже в мені не воскресить мене.

(Прекрасна жінка ніби заточилась, руками затуляючи обличчя,

і, ставши на коліна, скам’яніла)

Чортик

І хто вона йому, кохана чи жона?

Така красуня й мертвому присниться.

Ото біда, сполохав кажана.

Світанок скоро, треба буде змиться.

(Наводить світлий промінь на Старого)

Ану, цікаво, що він там шепоче?

Старий

(долоні склавши, наче для молитви)

Сан-Марко, Сан-Джованні, Санта-Кроче.

О Фіоренца, щастя моє, горе!

Санта-Марія дель Фіоре,

Санта-Марія дель Фіоре!..

Чортик

Дивак старий, чи випив двісті грамів?

Шепоче назви флорентійських храмів.

Старий

Сан-Спіріто, Сан-Сальві, Сан-Міньято,

Сантіссіма Аннунціата.

Лунгарно, Арно… чи прожив я марно?

Чортик (здивовано)

Шепоче річку!

Старий

Арно, Арно, Арно!

Етруська пристань, лілія долин.

Долинь до мене здалеку, долинь!

О Фіоренца,