КОСТЕНКО ЛІНА
«Сніг у Флоренції»

Перший монах

Та він такий, що вже його нема.

Держись, ходжу. Ти що, мене кусати?

Другий монах

А ти ж як думав? Без ніяких фор.

Перший монах

Його привіз синьйор, такий носатий.

І заплатив. Нещедрий був синьйор.

За догляд, за тапчан, за монастирську юшку.

За місце у землі, бо він йому земляк.

Ну, прийняли. Дали якусь рядюжку.

То він тут сів у затінку й закляк.

Другий монах

Ото не пощастило чоловіку…

А що ж ти тут слона не захистив?

Перший монах

Та бий вже, бий.

Другий монах

Щоб так на схилку віку

із милості попасти в монастир!

Перший монах

Шах королю. Рятуй свою корону.

В Парижі траур, при дворі гризня.

Король умер. І, звісно, хто при ньому

був на коні, — посипались з коня.

Другий монах

То, може, це хтось із вельможних? Може,

(притишив голос)

це сам шу-шу тепер в такій нужді?

Перший монах

Та ні, він щось не схожий на вельможу.

А