КОСТЕНКО ЛІНА
«Сніг у Флоренції»

Чи так би шлях мій завершився?

Душа б зазнала цих тортур,

якби на світі десь лишився

мій Сад Нетанучих Скульптур?!

Флорентієць

На це немає індульгенції.

Велика доля не збулась.

Ти обійшовся без Флоренції.

Флоренція без тебе обійшлась.

Старий

Та краще б я був осликом у долині Арно,

ніж так прожить безслідно і нездарно!

Та краще б я в палючому промінні

убогу землю потом поливав!

Та краще б я овечок на камінні,

як Джотто у дитинстві, малював!

Кому тепер слова мої прощальні?

О, як мені їх тяжко вимовлять!

Хреститель флорентійської хрещальні,

благослови прийдешніх немовлят!

Хто пригадає, хто мене оплаче?

Кому я рідний тут на чужині?

Я, що створив надгрібок над Боккаччо,—

чи буде хоч горбочок по мені?!

Флорентієць

(відкинув дошку, з гіркотою, з гнівом)

Чого ж покинув ти Флоренцію?

В які повіявся світи?

Де ти хотів собі свободу

нічим не сковану знайти?

Усі володарі — Прокрусти.

Твоя душа по той бік Апеннін,

де навіть стіни викладені р у с т о м —

закам’янілим іменем твоїм!

Де на порталі, вище брам і веж

твого стокрот