КОСТЕНКО ЛІНА
«Сніг у Флоренції»

Хто що посіяв, той те і пожне.

Флоренція болить. Флоренція повстане.

Флоренція тиранів прожене.

Вона змете палаци їхні й замки,

вона такий утне їм карнавал,

що тільки чорт знайшов би там уламки

од жаху перекошених дзеркал!

Чи ви тоді отямитесь прозрівши?

Вином не скаламучуйте уми!

Бо згинете, Флоренцію призвівши

до голоду, усобиць І чуми!

Я вам кажу. Я вас молю. Я прошу.

О, схаменіться, поки ще живі!

Ви казитесь, ви тонете в розкошах.

Волаю вам — потонете в крові!

Голоси

(обурені, з танцюючого натовпу)

А це ще хто? Хапай його за поли!

Чого він тут, тягни його униз!

Ти що, як тінь ченця Савонароли,

над безтурботним натовпом навис?!

Флорентієць

(наспівує і награє на лютні)

О Маріелла!

Старий

Боже, він не слуха!

Його робітня пилом припада.

Флоренції загрожує розруха,

а він на карнавалах пропада!

Він з ними їхній. Деспоту в догоду

зліпив аж кілька непристойних пик.

Одне із двох — або люби свободу,

або залеж від милості владик!

Чого ти тут? Ти — Рустичі, ти — брила.

На що марнуєш дар свій і літа?

Не