Бердник Олесь
«Поезії»

Юнго! А де твоя бригантина,

Де твої урагани й моря?

Сірі хмари повзуть по долині,

І сховалась за ними зоря.

Оброста черепашками днище…

Може, і не було корабля?

І регоче зневажливо хвища,

Чортополох несе на поля.

Може, дрімається? Може, сниться?

Крутить плівку життєве кіно…

Тільки колись заіскриться зірниця,

І загуркоче буря в вікно!

Ти тоді прокидайся раптово,

На бригантину сміливо ступай,

Бо капітан до походу готовий,

Зірка виходить на небокрай.

Юнго мій любий! Бійся дрімоти,

Бо заколисаний дух умира.

Хочеш морські урагани збороти?

Слухай, як котиться грізна пора!

Миті такої більше не буде:

Хвилі внизу, а вітрила — вгорі!

Вітри напружені б’ються у груди

Вірних матросів — посланців Зорі!..

Море, море кохане,

Подаруй черапашку казкову…

Я втечу на світанні

На простори правільні, чудові…

Дивне слово я знаю,

Й черепашку чарівну отую

В чужинецькому краї

В корабля зачаклую…

Хмари, хмари крилаті,

Подаруйте дощі небувалі,

Щоб чужінці прокляті

І не чули, й не знали,

Як по річці