Бердник Олесь
«Поезії»

Ключ не зупинити, крил не доточити,

Птах давно тріпоче в серденьку твоїм!

Лише власні крила повертають силу

Відшукати стежку в Материнський Дім!

— Розкажи мені, дубе, по щирості,

Де захована міцність твоя?

— У глибинах землі материнської

Її дивна пливе течія,

У глибинах землі материнської

Зберігається сила моя…

— Де ти, орле, напоєний силою,

Хто викохував крила тобі?

— Міць польоту у горах зродилася,

А надія — в тяжкій боротьбі,

Міць польоту у горах зродилася,

Зору ясність — в тяжкій боротьбі!

— Розкажіть мені, зорі тривожнії,

Де прихована міцність буття?

— Крила Всесвіту — в подиху кожному,

У найменьший іскрині життя,

Крила Всесвіту — в подиху кожному,

У щоденній хвилині життя…

Україна моя, рідна мати моя.

Хто ти є, хто ти є?

Я питаю про те на весні солов’я,

Я запитую серце своє.

Хто ти є, хто ти є?

Я запитую серце своє.

Мені каже Дніпро:

— Україна — то я.

А Карпати високі здаля

Все шепочуть: — У горах Матуся твоя,

Невмируща Вкраїнська земля.

Шепчуть гори здаля:

— Невмируща Вкраїнська земля.

Вірю, знаю: — У горах Матуся живе,

У