Бердник Олесь
«Поезії»

І найкращий пілот повертає назад,

Щоб ізнов у затишку спочити.

А тому, хто вирощує крила, нема

Із польоту назад повороту,

Його кличе удаль Таємниця сама,

Яку треба одвічно бороти!

Закон вогню, закон кохання,

Пали мене, карай мене!

Веди крізь громи і повстання

У Преображення ясне.

Не дай в ілюзії заснути,

Не дай мокріти у багні,

Щоб думка грізна і розкута

Палахкотіла у мені.

Щоб крила сильні і вогнисті

Прорвали тіла мур тугий,

Щоб зорі праведні, пречисті

Мене взяли у світ новий!

Іще востаннє я заплачу,

Пройду незримо по землі,

І всі падіння та невдачі

Лишу покореній золі.

І блискавицею — привітом

Сяйну у грізній синяві.

Закон Вогню гримить над світом:

Умріть, мерці!

Живіть, живі!

Ой ходив я в полі, ой ходив я степом,

Гей, ходив я в полі при дорозі…

Ой шукав я долю, гей шукав я волю,

Гей, шукав я долю на морозі…

А дорога в’ється, а мороз сміється,

А моєї долі все немає…

Чи вона у лоні, чи в тяжкім полоні,

Чи вона між зорями блукає?..