Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Бердник Олесь
«Поезії»

Главная страница / Бердник Олесь «Поезії»
далині.




І віднині — в бурі, зливи,


В зоряних світах


Буде вісником щасливим


Друг мій — чорний птах!






ЗОРЯНИЙ ГЕРЦЬ



Стугонять Литаври Неба в просторах правічних —


Загорився бій!


Зорі-іскри скачуть з-під шабель космічних


В темряві нічній.




Спить Земля, не чує, і не бачить,


Як під ту грозу


Невмируща Мати понад нею плаче


І роня сльозу.




Вершники зійшлися у жахнім двобої.


Хто здола кого?


Чорний Білого розітне шаблею страшною?


Білий Чорного?




Коні гримають копитами об Твердь Празоряну —


Горобина ніч!


Сто віків чекає герцю світ разорений —


Невблаганна січ!




Люди, люди! Діти віковічні!


Під солодкі сни


Нові зерна крові Вершники Космічні


Сіють на лани.




Хай поможе Мати — праведна і строга —


Щоб зернята ті


Сіялись із серця Лицаря Ясного —


Чисті і святі!




Хай із зерен дивних та народить Нива


Парості вогнів —


Для Нового Неба, для дітей щасливих,


Для грядущих днів!..






ПІСНЯ БОЯНА



У долині призабутій на калині


Накувала три дороги зозулина,


Накувала сива, накувала


На чарівне Диво-свято, на Купала.




Назад  

стр.33

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.33

  Вперед