Бердник Олесь
«Поезії»

Обійма їх жагуче,

Доля щасна

Їх чека неминуче —

Ніжні громи,

Блискавиці єднання,

Тиша втоми

І дощі віддавання…

А тобі — лиш надія —

Всеохоплення миті…

Мріє, мріє

Біла хмарка в блакиті…

Скільки суму,

Скільки болі в дівочих очах!

Ніжні думи,

Тихі думи в далеких краях…

Десь блукає,

Десь мандрує кохання ясне,

І не знає,

І не зна, де шукати мене…

О єдиний!

У шуканні часу не марнуй!

Лебединий

Журавлиний мій поклик почуй!

Відлітай,

Вилітай у ясну далину,

В небокрай,

В невимірну довічну весну!

О повір!

На Землі не ходи, не шукай!

Поміж зір

Серед зір ти мене виглядай!

Ой у небі три дороги,

Одна заростає.

А у Бога три синочки,

Один десь блукає.

Ой блукає він у світі,

В чужій-чужениці.

Та й не може повернутись

До Вітця в світлицю.

Розбійником його люди

Темні називають.

Та про тяжку, лиху долю

Нічого