Бердник Олесь
«Поезії»

Далина, далина

Стеле стежки круті.

Треба гори пройти,

Подолать Висоту…

У безмовності ти

Знайдеш Правду Святу!

У зеленім гаю

Назбираєм зілля,

Коси заквітчаєм,

Почнемо весілля.

Гей, запалим, браття,

Купальське багаття,

Хай воно дарує

Радість і завзяття!

Гори, гори ясно,

Щоби не погасло!

Радуйся і слався,

Наша Земле красна!

Кинемо в огнище

Горе і морози,

Підемо у грище,

Висушимо сльози!

Гори, гори…

Вогню наш багряний —

Брате Світовида,

Гостю полум’яний,

Всі ми твої діти!

Гори, гори…

По твоїм велінню

Буде все до ладу!

У твоїм промінні

Ми здобудем Раду!

Гори, гори…

Срібна нитка печалі, срібна нитка надії

Простяглася у даль, простяглася у світ…

Понад Шляхом Чумацьким срібний лебідь леліє

Таємниче мереживо літ…

Збережи, схорони

Серця світ серед ночі химер,

Під крилом сивини

Голос казки святої не вмер…

Ти посій на лани

Тиху радість, що зріє тепер…