КОСТЕНКО ЛІНА
«Берестечко»

В самого жінка добра, і сам не без гріха.

Яремина Ґризельда, то пані дуже слічна.

Все танці та забави. Красуня врешті-решт.

Буває, не без того. Але любов їх вічна.

Там хто кому не вірний, уже не розбереш.

Король, той має жінку, що в гречку не полізе.

Та честь його не вронить, не пустить під укіс.

Вона в нього й Марія, вона в нього й Луїза.

У них у всіх Марії в додаток до Луїз.

Вона була цнотлива й за першим чоловіком

їй щось таке гріховне й на думку не спаде.

Та й те сказать, властиво воно б уже й за віком.

Так що король за нею уже не пропаде.

Хай Бог простить, злослівником стаю.

Не буду більше, вчасно схаменувся.

Вони сміялись на ганьбу мою.

А я на їхні цноти усміхнувся.

ТУРКОЧУТЬ В ПОЛІ ДИКІ ГОЛУБИ.

Хмарки пливуть з Волині на Поділля.

Сказати правду, Польщу я любив.

Сам їй ніколи б зла не заподіяв.

Якби ж то моя воля — не допустив би крові.

Не я на ці народи ману таку наслав.

Я жив би з ними в мирі. Якби не безголові.

Єдин король був мудрий. То був Володислав.

Коли дійшло до зброї, до нього я подався.

Мене вночі до нього таємно увели.

І я сказав: — Королю, вгамуй своїх підданців.

Вони ж мені