КОСТЕНКО ЛІНА
«Берестечко»

Я ОПИНИВСЯ У ВЕЛИКІЙ СКРУТІ.

Минає рік — він знову за старе.

Чаплинському сподобався мій хутір.

Не оддаси — наїздом забере.

Чаплинському сподобалась Гелена.

Чаплинському сподобався мій дім.

Він все одніме — і не тільки в мене.

У всіх одніме — і не тільки він.

І треба гнати всю оту ватагу.

Звільнятись треба від того звір'я.

Якщо вже я дізнав таку зневагу,

то як живуть безправніші, ніж я?!

ДО СУДУ ВДАВСЯ. ТА ПРОДАЖНІ СУДДІ.

Мене ж було й посаджено в тюрму.

А там, в тюрмі, у тиші на відлюдді,

є час про все помислити уму.

Дарма сміявся ворог мій єхидно.

І перемогу празнував. Дарма.

Воно з-за ґрат свободу краще видно.

То добрий вишкіл іноді — тюрма.

АЛЕ Ж ГЕЛЕНА! БОЖЕ МІЙ, ГЕЛЕНА!

Уже чужа, Чаплинського жона, —

а потайки приходила до мене,

приносила у кухлику вина.

Вона йому належала з принуки.

Сама казала — силою взяли.

Як я крізь ґрати цілував ті руки,

які мені той кухлик подали!..

Я ВТІК З ТЮРМИ. МЕНІ ПОМІГ ТОЙ ШЛЯХТИЧ,

який мене стеріг. Стеріг мене й прозрів.

І я пішов на Січ.

Помчав тим самим шляхом,

що змалку знав при сонці й при зорі.

Віки з віками в небуття відцокали

у вічних