Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

КОСТЕНКО ЛІНА
«Берестечко»

Главная страница / КОСТЕНКО ЛІНА «Берестечко»
шаблі!


Бо лиш народи, явлені у Слові,


достойно жити можуть на землі.




Є ЧУТКА — ВИШНЕВЕЦЬКИЙ НАСТУПА.


Грабує край, лишає пустовщину.


Яка його неправедна тропа —


щоб наступать на власну батьківщину!




Король, султан, визискувач, торгаш,


гнобитель, кат, загарбник войовничий —


то все чужі. А Вишневецький — наш.


І ось тому для мене він найгидчий.




Він од князів веде свій родовід.


Являє віть шляхетну і відому.


У нього жінка з роду Радзивілл.


У нього мати — Могилянка з дому.




Був прадід славен в нашому краю.


А цей як звір, душа без покаяння.


Я не борюся з ним — протистою!


Воно смертельне, це протистояння.




Йому тепер без мене, ясно, рай.


Нема кому із нього пір'я драти.


Повзявши намір визволити край,


О як я міг ганебно так програти?!




ТЕПЕР ДОВІКУ НА МЕНІ ТАВРО.


Не одмолю і в чорній власяниці.




У сні я переплив Дніпро.




Але чомусь причалив до гробниці.




ВТОМИВСЯ. ЗАНЕПАВ. ЗНЕВІРИВСЯ. ПІДДАВСЯ.


Зрадіють вороги, що вмер в такій ганьбі.


Не маю права вмерти. У тому ж і біда вся —




при владі чоловік належить не собі.




Але над ким, над ким, над ким




тепер я в світі владен?!


Назад  

стр.120

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.120

  Вперед