Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

КОСТЕНКО ЛІНА
«МАРУСЯ ЧУРАЙ»

Главная страница / КОСТЕНКО ЛІНА «МАРУСЯ ЧУРАЙ»

І скрізь трава, травиченька, травичка!


І сонце сипле квіти, як з бриля.




Вже онде щось і сіють у долині.


Вже долітає пісня з далини.


Вже горлиця аврукає в бруслині,


стоять в заплавах золоті лини.




Тут коло нас така зелена балочка,


там озеро, не видно йому дна.


Вже прилетіла голуба рибалочка,


ніс в неї довгий, довший, ніж вона.




Вже й дикі гуси в небі пролітали,


вже й лебеді кричали крізь туман.


Вже ходять в болотах біля Полтави


ходуличник, крохаль і турухтан.




Воскресли люди, хоч який хто квелий,


після облоги схожі на примар.


І монастир з цвітіння тих жарделей


пливе у небо, як з рожевих хмар.




О Боже духів і живої плоті!


Я вперше усміхаюся, прости.


Якась галузка в тому живоплоті


і та он пнеться, хоче розцвісти.




Весна прийшла. Скасовано угоду.


Вся Україна знову у вогні.


Цвіте земля, задивлена в свободу.


Аж навіть жити хочеться мені.




Як гарно з хаті, як просторо в сінях!


Як оживають ниви і сади!


А щоб хоч щось лишилось на насіння,


на Пасху їли хліб із лободи.




І знов лелека молиться до зірки.


Клинець городу хоче врожаю.


Є жменя жита, маку є півмірки,


і чорнобривці, й трохи рижію.




Спасибі, земле, за твої щедроти!


Назад  

стр.132

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.132

  Вперед