Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
русих кудрівВ три ряди капав піт на ніс,Як ось забачив щось і уздрів,Густий пройшовши дуже ліс.На ніжці курячій стоялаТо хатка дуже обветшала,І вся вертілася кругом;Він, до тії прийшовши хати,Хазяїна став викликати,Прищурившися під вікном.[12] Еней стояв і дожидався,Щоб вийшов з хати хто-небудь,У двері стукав, добувався,Хотів був хатку з ніжки спхнуть.Як вийшла бабище старая,Крива, горбатая, сухая,Запліснявіла, вся в шрамах;Сіда, ряба, беззуба, коса,Розхристана, простоволоса,І, як в намисті, вся в жовнах.[13] Еней, таку уздрівши цяцю,Не знав із ляку де стояв;І думав, що свою всю працюНавіки тута потеряв.Як ось до його підступилаЯга ся і заговорила,Роззявивши свої уста:«Гай, гай же, слихом послихати,Анхізенка у віч видати,А як забрів ти в сі міста?[14] Давно тебе я дожидаюІ думала, що вже пропав;Я все дивлюсь та визираю,Аж ось коли ти причвалав.Мені вже розказали з неба,Чого тобі пильненько треба, —Отець твій був у мене тут».Еней сьому подивовавсяІ баби сучої спитався:Як відьму злую сю зовуть.[15] «Я Кумськая зовусь Сівілла,Ясного Феба попадя,При його храмі посіділа,Давно живу на світі я!При Шведчині я дівовала,А татарва як набігала,То вже я замужем була;І першу сарану зазнаю;Коли ж був трус, як ізгадаю,То вся здригнусь, мовби мала.[16] На світі всячину я знаю,Хоть нікуди і не ходжу,І людям в нужді помагаю,І їм на звіздах ворожу:Кому чи трясцю одігнати,Од заушниць чи пошептати,Або і волос ізігнать;Шепчу – уроки проганяю,Переполохи виливаю,Гадюк умію замовлять.[17] Тепер ходімо лиш в каплицю,Там Фебові ти поклонисьІ обіщай йому телицю,А послі гарно помолись.Не пожалій лиш золотогоДля Феба світлого, ясного,Та і мені що перекинь;То ми тобі таки щось скажем,А може, в пекло шлях покажем,Іди, утрись і більш не слинь».[18] Прийшли в каплицю перед Феба,Еней поклони бити став,Щоб із блакитного Феб небаЙому всю ласку показав.Сівіллу тут замордовало,І очі на лоб позганяло,І дибом волос став сідий;Клубком із рота піна билась;Сама ж вся корчилась, кривилась,Мов дух вселився в неї злий.[19] Тряслась, кректала, побивалась,Як
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед