Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
не дали на світі жить.[51] Еней хоть сильно тут дививсяТакій великій новині,Та вже од страху так трусився,Мов сидя охляп на коні.Побачивши ж іще іздалі,Які там дива плазовалиКругом, куди ні поглядиш,Злякавсь, к Сівіллі прихилився.Хватавсь за дергу і тулився,Мов од кота в коморі миш.[52] Сівілла в дальший путь таскала,Не баскаличивсь би та йшов;І так швиденько поспішала,Еней не чув аж підошов,Хватаючися за ягою;Як ось уздріли пред собоюЧрез річку в пекло перевіз.Ся річка Стіксом називалась,Сюди ватага душ збиралась,Щоб хто на той бік перевіз.[53] І перевізчик тут явився,Як циган, смуглой цери був,Од сонця ввесь він попаливсяІ губи, як арап, оддув;Очища в лоб позападали,Сметаною позапливали,А голова вся в ковтунах;Із рота слина все котилась,Як повстка, борода скомшилась,Всім задавав собою страх.[54] Сорочка, зв’язана узлами,Держалась всилу на плечах,Попричепляна мотузками,Як решето, була в дірках;Замазана була на палець,Засалена, аж капав смалець,Обутий в драні постоли;Із дір онучі волочились,Зовсім, хоть вижми, помочились,Пошарпані штани були.[55] За пояс лико одвічало,На йому висів гаманець;Тютюн, і люлька, і кресало,Лежали губка, кремінець.Хароном перевізник звався,Собою дуже величався,Бо і не в шутку був божок:З крючком весельцем погрібався,По Стіксові, як стрілка, мчався,Був човен легкий, як пушок.[56] На ярмарку як слобожанеАбо на красному торгуДо риби товпляться миряне,Було на сьому так лугу.Душа товкала душу в боки,І скрекотали, мов сороки;Той пхавсь, той сунувсь, інший ліз:Всі м’ялися, перебирались,Кричали, спорили і рвались,І всяк хотів, його щоб віз.[57] Як гуща в сирівці іграє,Шиплять, як кваснуть, буряки,Як против сонця рій гуляє,Гули сі так небораки,Харона, плачучи, прохали,До його руки простягали,Щоб взяв з собою на каюк;Но сей того плачу байдуже,На просьби уважав не дуже:Злий з сина був старий дундук.[58] І знай, що все веслом махаєІ в морду тиче хоч кому,Од каюка всіх одганяє,А по вибору своємуПотрошечку в човен саджає,І зараз човен одпихає,На другий перевозить бік;Кого не візьме, як затнеться,Тому сидіти доведеться,Гляди – і цілий, може, вік.[59]
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед