Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
по його ізволу,В другий бік повелів дмухнуть.[16] Еол молебнем вдовольнивсяІ вітрів зараз одвернув,Троянський плав перемінився,Еней буть звірем увильнув.Ватага вся повеселіла,Горілка з пляшок булькотіла,Ніхто ні каплі не пролив;Потім взялися за весельцяІ пригребнули всі од серця,Мовби Еней по пошті плив.[17] Еней, по човну походжая,Роменський тютюнець курив;На всі чотири розглядая,Коли б чого не пропустив.«Хваліте, – крикнув, – братця, бога!Гребіте дужче якомога,От Тібр перед носом у нас,Ся річка Зевсом обіщанаІ з берегами нам оддана.Греби! – от закричу шабас!»[18] Гребнули раз, два, три, чотири,Як на! – у берега човни;Троянці наші чуприндиріНа землю скіць – як там були!І зараз стали розкладатись,Копати, строїть, ташоватись,Мов їм під лагер суд одвів.Еней кричить: «Моя тут воля,І кілько оком скинеш поля,Скрізь геть настрою городів».[19] Земелька ся була Латинська,Завзятий цар в ній був Латин;Старий скупиндя – скурвасинська,Дрижав, як Каїн, за алтин.А также всі його підданціНосили латані галанці,Дивившись на свого царя;На гроші там не козиряли,А в
кітьки
крашанками грали,Не візьмеш даром сухаря.[20] Латин сей, хоть не дуже близько,А все олімпським був рідня,Не кланявся нікому низько,Для його все була бридня.Мерика, кажуть, його мати,До Фавна стала учащатиТа і Латина добула.Латин дочку мав чепуруху,Проворну, гарну і моргуху,Одна у нього і була.[21] Дочка була зальотна птицяІ ззаду, спереду, кругом;Червона, свіжа, як кислиця,І все ходила павичом.Дородна, росла і красива,Приступна, добра, не спесива,Гнучка, юрлива, молода;Хоть хто на неї ненарокомЗакине молодецьким оком,То так її і вподоба.[22] Така дівча – кусочок ласий,Заслинишся, як глянеш раз;Що ваші гречеські ковбаси!Що ваш первак, грушевий квас!Завійниця од неї вхопить,На голову насяде клопіт;А може, тьохне і не там.Поставить рогом ясні очі,Що не доспиш петрівськой ночі;Те по собі я знаю сам.[23] Сусідні хлопці женихалисьНа гарну дівчину таку,І сватать деякі питались,Які хотіли, щоб смакуВ Латиновій дочці добиться,Царя приданим поживиться,Геть, геть – і царство за чуб взять.Но ненечка її АматаВ душі своїй була строката,Не
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед