Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
розбишакаІ Лика сплющив в один мах;Із носа бризнула кабака,У Турна околів в ногах.А также пану ГеленоруСмертельного дали затьору,І сей без духу тут оставсь.Рутульців се возвеселилоІ так їх серце ободрило,Що і негідний скрізь совавсь.[126] Натиснули і напустились,Рутульці кинулись на вал;Троянці, як чорти, озлились,Рутульців били наповал.Тріщали кості, ребра, боки,Летіли зуби, пухли щоки,З носів і уст юшила кров:Хто рачки ліз, а хто простягся,Хто був шкереберть, хто качався,Хто бив, хто різав, хто колов.[127] Завзятость всіх опановала,Тут всякий пінив і яривсь;Тут лютость всіми управлялаІ всякий до надсаду бивсь.Лигар ударом макогонаДух випустив із Емфіона,І сам навіки зуби стяв.Лутецій б’єть Іліонея,Ціней Арефа, сей Цінея,Один другого тасовав.[128] Ремул рутульської породи,Троюрідний був Турну сват,Хвастун і дурень од природи,Що ні робив, то все не в лад;І тут начав щосил кричати,Троянців лаять, укоряти,Себе і Турна величать:«Ага! проклятії поганці,Недогарки троянські, ланці!Тепер прийшлось вам погибать.[129] Ми вас одучим, супостати,Морити вдов, дурить дівок;Чужії землі одніматиІ шкодити чужий садок.Давайте вашого гульвісу,Я вмиг його одправлю к бісу,І вас подавимо, як мух:Чого прийшли ви, голодрабці?Лигать латинськії потапці?Пождіть – ваш витісним ми дух!»[130] Іул Енейович, дочувшисьДо безтолкових сих річей,Як шкурка на огні надувшись,Злость запалала із очей,Вхопив камінчик – прицілився,Зажмурив око – приложивсяІ Ремула по лобу хвись!Хвастун бездушний повалився,Іул сердешно взвеселився,А у троян дух ожививсь.[131] Пішли кулачні накарпаси,В виски і в зуби стусани;Полізли тельбухи, ковбаси,Всі пінили, як кабани.Всі роз’ярились через міру;По-сербськи величали віру;Хто чим попав, то тим локшив.Піднявся писк, стогнання, охи,Враг на врага скакав, мов блохи,Кусався, гриз, щипав, душив.[132] Служили у троян два брати,Із них був всякий Голіаф;Широкоплечий і мордатий,І по вівці цілком глитав.Один дражнився Битіасом,Із
Кочубейським
він
Тарасом
Коли б заввишки не рівнявсь;Другий же брат Пандаром звавсяІ вищий од верстви здавався;Та в’ялий, мов верблюд, тинявсь.[133] Два брати, грізні ісполини,В бою стояли у ворот,Дрючки держали з берестиниІ боронили в кріпость вход.Вони к землі поприсідали,Троянці ж в город одступали,К собі манили рутулян.Рутульці зрять
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед