Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
битву описать;І як ні морщусь, ні стараюсь,Щоб гладко вірші шкандовать,Та бачу по моєму виду,Що скомпоную панихиду.Зроблю лиш розпис іменамУбитих воїнів на поліІ згинувших тут по неволіДля примхи їх князьків душам.[145] На сей баталії пропали:Цетаг, Танаїс і Толон;Од рук Енеєвих лежалиПорізані: Оніт, Сукрон.Троянців Гілла і АмікаЗіпхнула в пекло Турна піка…Та де всіх поіменно знать?Там вороги всі так змішались,Стіснились, що уже кусались,Руками ж нільзя і махать.[146] Як ось і сердобольна матиЕнею хукнула в кабак,Велів, щоб штурмом город брати,Рутульських перебить собак.Столичний же Лаврент достати,Латину з Турном перцю дати;Бо цар в будинках ні гу-гу.Еней на старших галасає,Мерщій до себе їх ззиваєІ мовить, ставши на бугру:[147] «Моєї мови не жахайтесь(Бо нею управля Зевес)І зараз з військом одправляйтесьБрать город, де паршивий пес,Латин зрадливий, п’є сивуху,А ми б’ємось зо всього духу.Ідіть паліть, рубайте всіх;Громадська ратуш, зборні ізбиЩоб наперед всього ізслизли,Амату ж зав’яжіте в міх».[148] Сказав, і військо загриміло,Як громом, разним оружжям;Построїлось і полетілоПростесенько к градським стінам.Огні через стіну шпурляли,До стін драбини приставлялиІ хмари напустили стріл.Еней, на город руки знявши,Латина в зраді укорявши,Кричить: «Латин вина злих діл».[149] Якії в городі остались,Злякались од такой біди,І голови їх збунтовались,Не знали, утікать куди.Одні тряслись, другі потіли,Ворота одчинять хотіли,Щоб в город напустить троян.Другі Латина визивали,На вал полізти принуждали,Щоб сам спасав своїх мирян.[150] Амата, глянувши в віконце,Уздріла в городі пожар;Од диму, стріл затьмилось сонце;Напав Амату сильний жар.Не бачивши ж рутульців, Турна,Вся кров скипілася зашкурна,І вмиг царицю одур взяв.Здалося їй, що Турн убитий,Через неї стидом покритий,Навік з рутульцями пропав.[151] Їй жизнь зробилася немила,І осоружився ввесь світ.Себе, олімпських кобенила;І видно ізо всіх приміт,Що глузд остатній потеряла;Бо царськеє убрання рвала,І в самій смутній сій порі,Очкур вкруг шиї обкрутивши,Кінець за жердку зачепивши,Повісилась на очкурі.[152] Амати смерть ся бусурменськаЯк до Лавинії дійшла,То крикнула «уви!» з-письменська,По хаті гедзатись пішла.Одежу всю цвітну порвала,А чорну к цері прибирала,Мов галка нарядилась вмах;В маленьке зеркальце дивилась,Кривитись жалібно училасьІ мило
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед