Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
не лягла».[140] Сього Анхізу не бажалось,Щоб попрощатися з синком,І в голову йому не клалось,Щоб з ним так бачитись мельком.Та ба! вже нічим пособити,Енея треба відпустити,Із пекла вивести на світ.Прощалися і обнімались,Слізьми гіркими обливались —Анхіз кричав, як в марті кіт.[141] Еней з Сівіллою староюІз пекла бігли навпростець;Синок ворочав головою,Поки аж не сховавсь отець;Прийшов к троянцям помаленькуІ крався нишком, потихеньку,Де їм велів себе пождать.Троянці покотом лежалиІ на дозвіллі добре спали —Еней і сам уклався спать.

Частина четверта



[1] Борщів як три не поденькуєш,На моторошні засердчить;І зараз тяглом закишкуєш,І в буркоті закендюшить.Коли ж що напхом з’язикаєшІ в тереб добре зживотаєш,То на веселі занутрить;Об лихо вдаром заземлюєш,І ввесь забуд свій зголодуєш,І біг до горя зачортить.[2] Та що абищоти верзлялом,Не казку кормом солов’ять:Ось ну, закалиткуй брязкалом,То радощі заденежать.Коли давало сп’ятакуєш,То, може, чуло зновинуєш,Якщо з тобою спередить:Куди на плавах човновати,Як угодили ЮнонатиІ як Еней замінервить.[3] Мене за сю не лайте мову,Не я її скомпоновав;Сівіллу лайте безтолкову,Її се мізок змусовав:Се так вона коверзовала,Енеєві пророковала,Йому де поступатись як;Хотіла мізок закрутити,Щоб грошей більше улупити,Хоть бідний був Еней і так.[4] Та треба з лиха догадаться,Як прийде узлом до чогось;А з відьмою не торговаться,Щоб хлипати не довелось.Подяковав старую сукуЕней за добрую науку,Шагів з дванадцять в руку дав.Сівілла грошики в калитку,Піднявши пелену і свитку, —Ізслизла, мов лихий злигав.[5] Еней, ізбувши сучу бабу,Якмога швидше на човни,Щоб не дала Юнона швабу,Що опинився б в сатани.Троянці, в човни посідавшиІ швидко їх поодпихавши,По вітру гарно поплили;Гребли з диявола всі дружно,Що деяким аж стало душно,По хвилі весельця гули.[6] Пливуть – аж вітри забурчалиІ закрутили не шутя,Завили різно, засвистали,Нема Енеєві пуття!І зачало човни бурхати,То сторч, то набік колихати,Що враг устоїть на ногах;Троянці з ляку задрижали,Як лиху помогти – не знали;Іграли тілько на зубах.[7] Як ось став вітер ущухати,І хвилі трохи уляглись;Став місяць з хмари виглядати,І звізди на небі блись-блись!Агу! Троянцям легче стало,І тяжке
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед